історія логіки в україні

Контрольна робота розкриває наступну тему: “Історія розвитку логіки в Основна частина роботи складається з 3 розділів. У першому розділі описується зародження логіки в Київській Русі. Це насамперед логічні уявлення про поняття в платонівській філософії, про закони, форми мислення, силогізми Арістотеля. Другий розділ розкриває Україні”.

Логіка античних мислителів стала відомою в Київській Русі вже в XI ст. Це насамперед логічні уявлення про поняття Платона, про закони і форми мислення, силогізми Арістотеля. З другої половини ХV ст. з’являються переклади на староукраїнську мову логічних трактатів Арістотеля, Авіасафа, Аль-Газалі, М. Маймоніда, Й. Дамаскіна.

Розвиток логіки в Україні. 1. Історія логіки бере свій початок ще з Стародавньої Греції, V—IV ст. до н.е. Вже Демокріт (бл. 460—370 рр. до н.е.) торкався понять, гіпотези тощо. Сократ (бл. 469—399 рр. до н.е.) висловив своє ставлення до таких засобів дослідження, як індукція та дедукція. Його учень Платон (бл. Проникнення математичних методів в індуктивну логіку приводить до її модифікації в логіку імовірнісну, предметом якої стає вже вивчення методів оцінки істинності гіпотез. Перевагою математичної логіки є те, що завдяки символічному апарату, який там застосовується, стає можливим виражати точною математичною мовою досить складні судження, у котрих логічно пов'язано багато елементів.

Ло́гіка — наука про закони та різновиди мислення, способи пізнання й умови істинності знань і суджень, про найпростіші форми, принципи та методи правильного міркування. У щоденній мові логіка є способом судження, що полягає в отриманні висновку з набору припущень. Формальніше, логіка стосується виведення — процесу, що продукує нові твердження з уже встановлених. Саме тому в логіці особливу увагу приділяють структурам умовиводу — конкретніше, формальним відношенням між вихідними твердженнями й.

Виникнення різних типів логіки. Логіка - наука про суб'єктивний логос. Наука логіка виникла в Давній Греції. її засновник - давньогрецький філософ і вчений Арістотель (384-382 рр. до н. е.). Середньовічна логіка в історії філософії отримала назву "схоластична логіка" (грец. - школа, вчена бесіда; лат. - учений, шкільний). Загалом середньовічна логіка мала великий вплив на розвиток науки логіки в її різних напрямах - символічної (класичної та некласичної), формальної й неформальної, діалектичної. У подальшому розвитку традиційна логіка як система філософського знання не втратила пізнавального, аналітичного й евристичного значення.

Історія логіки, як науки, нараховує близько 2,5 тисячі років. Її розвиток поділяють на два етапи: традиційний (з ІV ст.. до н. е. до середини ХІХ ст. н. е.) і сучасний (з другої половини ХІХ ст. н. е. до наших днів). Вона розвивалась як складова частина філософського знання. Логіка виникла майже одночасно в Індії і Стародавній Греції. д) розвиток логіки в Україні. В Україні логіку як окрему науку починають вивчати у Раківський академії, школі Київського братства та гімназії при Києво-Печерській лаврі (на базі двох останніх у 1632 році було створено Києво-Могилянську колегію, яка у 1701 році перетворюється на академію). Студенти у цих закладах вивчали курс логіки разом із філософією і риторикою протягом трьох років.

Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний економічний університет. Г.О. Орендарчук. Логіка. Навчальний посібник для студентів економічних та юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. Видання друге, перероблене і доповнене. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України. Тернопіль Астон 2008. УДК 16(075.8) ББК 87.4я73. 1. Логіка як наука про правильне мислення 2. Роль мислення в процесі пізнання 3. Поняття про логічну форму 4. Істинність і правильність мислення 5. Значення логіки у формуванні логічної культури економіста та. юриста 6. Основні етапи розвитку логіки. 1. Логіка як наука про правильне мислення.

Історія логіки, як науки, нараховує близько 2,5 тисячі років. Її розвиток поділяють на два етапи: традиційний (з ІV ст.. до н. е. до середини ХІХ ст. н. е.) і сучасний (з другої половини ХІХ ст. н. е. до наших днів). Вона розвивалась як складова частина філософського знання. Логіка виникла майже одночасно в Індії і Стародавній Греції. д) розвиток логіки в Україні. В Україні логіку як окрему науку починають вивчати у Раківський академії, школі Київського братства та гімназії при Києво-Печерській лаврі (на базі двох останніх у 1632 році було створено Києво-Могилянську колегію, яка у 1701 році перетворюється на академію). Студенти у цих закладах вивчали курс логіки разом із філософією і риторикою протягом трьох років.

В історії логіки виділяють два етапи: - традиційний (IV ст. До н.е. - друга половина XIX ст.); - сучасний (друга половина XIX ст. - до нашого часу). Традиційний етап. Розвиток логічних знань на першому етапі (традиційному) відбувалося досить повільно. Хоча можна виділити кілька епох, які бачили підйом логіки. Одна з них - епоха Античності (IV-III ст. До н.е.). В его час логіка вперше з'являється як наука. Її засновником вважають давньогрецького філософа-енцік- лопедіста Аристотеля (Стагиріта) (384-322 рр. До н.е.). Він дуже високо оцінював цю дисципліну. На його думку, логіка - це дивовиж.

Історія логіки вивчає розвиток науки про форми та закони правильного мислення ( логіка). Поява логіки в якості розробленого аналізу принципів умовиводів має відношення виключно до трьох локальним цивілізаціям, а саме: Китай, Індія і Стародавня Греція. Прогрес в історії логіки першої половини XX століття пов'язаний, зокрема, з роботами Геделя і Тарського, і справив значний вплив на аналітичну філософію і філософську логіку, особливо з 1950-х рр.., завдяки розвитку нових розділів: модальна логіка, темпоральна логіка, деонтическая логіка і релевантна логіка. 1. Передісторія логіки. Правильні міркування можна зустріти в продовження всього періоду ранньої історії людства.

Логіка має довгу і багату історію, нерозривно пов'язану з історією розвитку суспільства в цілому. Виникнення логіки як теорії передувала йде в глиб тисячоліть практика мислення. З розвитком трудової, матеріально-виробничої діяльності людей йшло поступове вдосконалення та розвиток їх розумових здібностей, насамперед здатності до абстракції і умовиводу. А це рано або пізно, але неминуче повинно було привести до того, що об'єктом дослідження стало саме мислення з його формами та законами.